вчитель-логопед Ольга Вікторівна

Вчитель-логопед Корзун Ольга Вікторівна

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

 Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

 Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

 Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

 Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

 Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

 З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

 Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

 Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

 Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину.

 Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

 Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

 Стискати та розтискати кулачки.

 Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

 Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

 Показувати окремо тільки по одному пальчику.

 Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

 Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

 Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

 Нанизувати великі ґудзики на нитку.

 Зав’язувати вузлики на мотузці.

 Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

 Закручувати шурупи, гайки.

 Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

 Складання матрьошок.

 Малювання у повітрі.

 Ігри з піском, водою.

 Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

 Різати ножицями.

 Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

 “Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

 Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,

 Цей пальчик – моя бабуся,

 Цей пальчик – мій татусь,

 А оцей - моя матуся,

 Ну, а цей маленький – я,

 Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

 Хованки

Пальці в хованки всі грались

 Ось так, ось так,

 В кулачки всі заховались,

 Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

  Сорока Сорока білобока

 Кашу варила

 Діточкам давала.

 Цьому дала,

 Цьому дала,

 Цьому дала,

 Цьому дала,

 А цьому не дала:

 Ти дрова не рубав

 І води нам не давав,

 Ти і піч не натопив

 І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

 Зайці

Скаче зайчик перший

 Під високою сосною,

 А під другою сосною,

 Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

 Соління капусти

Ми капусту порубали,

 Свіжу моркву натирали,

 Ми капусту посолили,

 З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

 Коза і козенята

Іде коза рогата,

 Коза бородата,

 Козенятко спішить,

 Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

 Замок

На дверях замок висить,

 Ми його відкриєм вмить.

 Постукали, покрутили

 І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.

 

Прислухайтесь, як говорить ваша дитина

 

Мовлення – це зв’язок між людьми, можливість спілкування, можливість висловлення своїх думок, вираження почуттів. Але мовлення – не просто набір звуків, що складаються у слова.

Кожна людина має говорити так, щоб її розуміли інші; викладати думку чітко, точно, логічно; володіти культурою мовлення, культурою діалогу, культурою аргументації; уміти чути і слухати, поважати співрозмовника, висловлюватися, не ображаючи інших. Усе це не відбувається саме собою, ці вміння – результат багаторічної копіткої роботи, і починати її варто вже з раннього дитинства.

Мовлення – один із найвагоміших критеріїв оцінювання розвитку дитини, запорука майбутньої  успішності навчання у школі. Надзвичайно важливим є те, наскільки повноцінно ваша дитина сприймає мовлення дорослих та однолітків або прочитане (пасивний словниковий запас), як точно й змістовно вона може висловити власну думку, переказати прочитане та почуте (активний словниковий запас).У сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова, і навіть якщо вона має мовленнєві недоліки, це аж ніяк не ускладнює їй спілкування з рідними. Проте сторонні люди часто не розуміють спотворені,  неправильно вимовлені нею слова. Тому вкрай важливо своєчасно допомогти їй подолати мовленнєву ваду.

Тому можна надати батькам такі поради:

Виховання звукової культури мовлення

Звук – найменша одиниця мови, розвиток сприймання мовлення та формування правильної звуковимови є онтогенетично первинною основою мовлення. Дитина має від народження чути мову дорослих, сприймати її, реагувати на неї. Тому спілкування з дитиною від самого її народження має дуже велике значення. З поступовим вдосконаленням органів мовлення батьки акцентують увагу дитини на будові органів, яку беруть участь у формуванні правильної звуковимови. Також потрібно формувати фонематичний слух, роз’яснювати значення слів, розвивати правильне дихання, темп, ритм, силу голосу, виразність.

Розвиток словника

Розширювати словниковий запас під час ознайомлення з навколишнім, природою, тобто кількісно нагромаджувати його в пасивному та активному словниках. Окрім кількісного росту, головною умовою свідомої будови мовлення є формування в дитини розуміння семантичного значення, смислової структури слова, тобто якісне освоєння лексики. Дитину потрібно знайомити з синонімами, антонімами, переносним значенням слів та словосполучень (метафора, фразеологізми, образні прислів’я).

Формування граматичної будови мовлення

Передбачає засвоєння дітьми морфології – структура слова та граматичне значення в межах слова (відмінювання за родами, числами, відмінками); великого значення набуває словоутворення – це засіб наповнення словника дитини новими словами та розуміння їхнього значення, уміння дітей пояснити будову похідного та складного слова, наприклад: Ліс – це місце, у якому росте багато дерев, а лісник – людина, яка доглядає ліс; Снігопад – сніг падає, Яблучно-виноградний сік – це сік з яблук та винограду і т.д.

Синтаксису – дитина має засвоїти граматичні правила утворення словосполучень, порядок розташування слів у реченні та загальні його властивості.

Наприклад: Яблуко – Яке: якого кольору? Якого розміру? Яке на смак? Велике яблуко, велике, червоне, солодке яблуко.

Дитина починає розуміти смислові зв’язки, навчається правильно будувати речення та об’єднувати їх у зв’язне висловлювання.

Наприклад: Котик сидить. Котик сидить на дивані. Маленький котик сидить на дивані.

Розвиток звязного мовлення (монологічного, діалогічного)

Діалогічне мовлення входить у життя людини із самого малечку. Спілкуючись з людьми, що його оточують, малюк мимоволі навчається слухати й розуміти звернення іншої людини, ставити запитання, підтримувати розмову.

Формуючи діалогічне мовлення дитини, потрібно навчити її презентувати себе оточенню та розуміти комунікативну поведінку співрозмовника (його стан, настрій, наміри).

Ознайомлювати дошкільнят з основними правилами мовленнєвого етикету, виховувати якості культурного співрозмовника (повага до людини, толерантність).

Розвивати вміння вести діалог: ставити запитання, відповідати, підтримувати розмову.

Вчити вживати комунікативні еталони (привітання, прощання, вибачення, прохання…)

Розвиток монологічного мовлення – це навчання дітей переказувати тексти, оволодіння різними типами розповіді (опис, міркування, повідомлення), формування якостей самостійного зв’язного висловлювання: цілісності, змістовності, логічної послідовності, образності, креативності.

Розвиток дрібної моторики

Регулярні вправи з пальчиками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційне напруження, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу та спритність  рук,  підтримують життєвий тонус.

Відомо, щоденний масаж кисті, пальчикові вправи і заняття  щодо опанування мови покращують її розвиток з випередженням  на три-чотири  тижні вже в першому півріччі другого року життя.  Розвиток дрібних рухів пальців рук передує появі артикуляційних складів. Також рухова активність кисті збільшує запас слів, сприяє їх осмисленому використанню.

Отже, розвиток мовленнєвого апарату дітей залежить від покращення точних скоординованих рухів пальчиків дитини.

 

Формування словникового запасу дітей з вадами мовлення

 

Методичні рекомендації

  Одним із найважливіших напрямків у роботі педагогів є формування словникового запасу дітей – це поповнення, розширення словника новими та утвореними (похідними) словами. Великого значення набуває робота з активізації та активного використання в мовленні дітей похідних слів, складання речень та розповідей. Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку, поповнення та активізація словника в дошкільному дитинстві створюють оптимальні умови для як найповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини.

  Для розвитку словника , недостатньо пропонувати  дошкільнику лише різноманітний мовний матеріал. Необхідно ставити перед дитиною нові завдання спілкування, що вимагали б нових мовних засобів спілкування. Лише додержуючи певних норм мови, а саме: фонетики, лексики, граматики, - людина може правильно формувати свої думки, передавати їх іншим людям і добиватися взаєморозуміння з ними.

  Логопедичну роботу з дітьми, у яких є вади мовлення, потрібно починати в ранньому віці. Від спеціаліста вимагається розуміння розвитку дитячого мовлення в нормі та патології. Лексику потрібно формувати шляхом цілеспрямованого впливу на уточнення значення слова, його семантичної структури, усвідомлення слова як елемента мови і мовлення, як сукупність лексичного і граматичного значення.

  Словник старшого дошкільника може розглядатися в якості національної мовної моделі, тому що до цього віку дитина встигає засвоїти всі основні моделі рідної мови. В цей час формується ядро словника, яке надалі суттєво не змінюється навіть з кількісним поповненням словника. Основний “каркас” не змінюється.

  Систему роботи над збагаченням словника дітей дошкільного віку з вадами мовлення потрібно будувати із урахуванням вікових особливостей дітей. Педагог, готуючись до занять повинен враховувати загальний рівень розвитку дітей групи, дидактичний матеріал, який буде використовувати під час роботи, а також планує вправи на з’ясування і засвоєння лексичного значення слів, з якими знайомляться діти.

  Особливість словникової роботи словотворення полягає в тому, що засвоєння нових слів не повинно залишатися на рівні сприйняття, а потребує реалізації у відповідних уміннях і навичках. Словотворчі вправи сприяють збагаченню мовлення дітей, формуванню умінь свідомого оволодіння словотворчими лексичними засобами, зміцнюють взаємозв’язок між лексичними знаннями дітей і умінням користуватися лексичним запасом мови.

Словотворча робота передбачає ознайомлення дошкільників із префіксальним і суфіксальним способами словотворення.

Наприклад: «Як називають того, хто грає у футбол?»  (футболіст)

Словотворення – творення нового слова на основі іншого спільнокореневого за допомогою афіксів (закінчень, префіксів, суфіксів)..Способів словотворення в українській мові багато: суфіксальний (сад – садочок), (ліс – лісочок);

префіксальний (бігти – перебігти), (зайти – вийти – перейти);

мішаний (підсніжник, підберезник).

Діти добирають від твірного слова словотворче гніздо (сніг, сніговий, сніговик, сніжинка, підсніжник, снігуронька)

  Оволодіння різними засобами словотворення допомагає дошкільникам правильно застосувати назви дитинчат, предметів посуду, напрямку дії.

  У навчання дошкільників необхідно включати такі вправи, які б показували зміну значення слова в залежності від словотворчих відтінків (відтінки збільшеності, зменшеності, пестливості).

  Значну роль при вирішенні задач словотворення та поповнення словника дитини відіграє спеціальне навчання – мовленнєві вправи, словесні ігри, призначення яких – розвивати у дітей увагу до слова, його правильного застосування.

Серед прийомів словникової роботи особливе місце займають лексичні вправи, які сприяють подоланню мовленнєвих недоліків, активують словник дітей, розвивають увагу до слова та його значення. Вони формують у дітей практичні навички: вміння швидко вибирати із свого словникового запасу найбільш точне, правильне слово, складати речення, розрізняти відтінки в значенні слів. Подібні вправи проводяться без іграшок і предметів, коли засвоєні їхні назви.

  Розвиток мовлення дошкільників у дошкільному закладі здійснюється у всіх видах діяльності, в різних формах, як на спеціальних заняттях із розвитку мови так і поза заняттями.

“РАННІЙ ВІК – ОСНОВА РОВИТКУ

ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ ДИТИНИ”

       Дошкільний вік особливо важливий для розвитку психіки та особистості дитини. Протягом перших трьох років свого життя малюк із допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення та назви предметів. У трирічному віці формується система “Я”, здійснюється перехід від предметної діяльності, основної у ранньому дитинстві, до гри. До того ж дитина переживає черговий кризовий період у своєму житті.

        У нормі криза трьох років переходить досить легко як один із природних етапів особистісного становлення. Однак, якщо у молодшого дошкільняти наявна певна мовленнєва вада, тоді втрачається той сензитивний період, що сприяє формуванню самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвиткові основних розумових процесів (сприймання, наочно – дійового та наочно – образного мислення).

        На третьому році життя мовлення продовжує розвиватися інтенсивно, починається мовне спілкування між дітьми. Мовою діти супроводжують дії, які вони виконують, а в кінці третього року планують свою діяльність: “Буду споруджувати будиночок собаці”, “Я буду вихователькою”.

        На третьому році життя дитина вступає в період формування уявлень про світ, про особливості навколишніх предметів (смак, колір, форма, величина, призначення), їх супідрядності.

        В цьому віці триває подальший розвиток розуміння мови: діти розуміють розповідь дорослого про те, чого не було безпосередньо в їх особистому досвіді, але окремі елементи сприймалися ними раніше. Разом із тим сприймання розуміння мови поки що не досить досконалі. Так, поряд із пізнаванням і розрізненням предметів на основі розширення кола уявлень, розвитку узагальнень зустрічаються помилки в називанні схожих предметів (лійку називають чайником). Уявлення дітей про той чи інший об’єкт дуже плутані, нетривкі.

         На третьому році інтенсивно удосконалюється активне мовлення. Це період швидкого оволодіння граматичною будовою, мова дітей за своєю структурою наближається до мови дорослих.

         Вже на початку третього року діти користуються непоширеними і поширеними простими реченнями, складні речення вживають переважно без сполучників. Розмовляючи  дитиною, вихователі, батьки спрощують свою мову, пристосовуючись до мови дітей. Замість того, щоб сказати: “Коли ти побудуєш будиночок , я дам тобі собачку”, - вихователь каже :”Побудуєш будиночок – дам собачку”, або замість “Сьогодні не підемо гуляти, тому що на вулиці дуже холодно” говорить: “Сьогодні не підемо гуляти – холодно”.

        Простежуються значні зміни в оволодінні засобами зв’язку слів. Діти уже використовують багато прийменників. На кінець третього року в мовленні дітей зустрічаються  всі частини мови. Розширенню словника сприяє удосконалена здатність наслідувати, швидко виконувати доручення “скажи”, “повтори”. Діти відтворюють не тільки слова, а й фрази, складні речення.

        Поряд із збагаченням словника у дітей удосконалюється вимова слів. Цьому сприяє не тільки мовна практика, а й уміння порівняно тонко диференціювати звуки в словах, що почали вживатись у кінці другого року життя. Діти розрізняють і вимовляють слова подібні за звучанням, наприклад: шар і шарф, нігті й кігті. Бідність вражень, уявлень, відставання в розвитку розуміння також може бути причиною недосконалого розрізнення слів, які подібно вимовляються.

         Спостерігаються утруднення правильної вимови деяких звуків, і діти ці звуки замінюють іншими. Правильна вимова формується повільно. При наявності багатої мовної практики і наслідування правильної вимови слів якість слово вимови поліпшується.

         На третьому році життя відбувається удосконалення мовлення як засобу спілкування. Міцніє і розширюється спілкування дитини  дорослими, діти люблять спостерігати а діяльністю дорослих, розмовляти з ними. Тому педагогу необхідно стежити а своєю мовою, яка для дитини раннього віку є багатим джерелом, що відбивається на словнику дитини. Дорослому не можна уподібнювати свою мову дитячій, власна мова вихователя повинна бути досконалішою і за формою, і за змістом висловлювань. Дуже шкідлива шаблонна мова дорослих, часте повторювання тих самих фраз, пропозицій, що затримує розвиток розуміння мови і активного мовлення дитини.

        Навички мовного спілкування з дорослими, що формуються і вдосконалюються на даному віковому етапі, передаються ровесникам. Дорослі (вихователь, няня, мати) створюють умови для підтримки і розвитку контактів між дітьми (спільний розгляд малюнків, спостереження за тваринами, спільна гра, спільне прибирання іграшок).

        Особливості засвоєння рідної мови дітей раннього віку визначають завдання виховання, що спрямовуються на вдосконалення всіх сторін мовлення:

1)         розвивати розуміння мови оточуючих без наочного супроводу; розвивати здатність слухати й розуміти мову вихователя, звернену до всіх дітей; розвивати уміння слухати невелике усне оповідання, короткий вірш;

2)        удосконалювати активне мовлення дитини, розвивати мовленнєве спілкування з дорослими і з ровесниками: 

а) розширювати обсяг вживання слів за рахунок

слів – уявлень;

б) вчити говорити реченнями, передавати свої враження, відповідати на запитання, вдосконалювати граматичну структуру мовлення;

в) вчити чітко вимовляти слова, звуки в словах;

г)формувати навички культурного спілкування  з оточуючими, виховувати вміння самостійно розглядати малюнки, говорити про них, акуратно поводитися з книжкою, малюнком. Прислухайтесь, як говорить ваша дитина

 

Мовлення – це зв’язок між людьми, можливість спілкування, можливість висловлення своїх думок, вираження почуттів. Але мовлення – не просто набір звуків, що складаються у слова.

Кожна людина має говорити так, щоб її розуміли інші; викладати думку чітко, точно, логічно; володіти культурою мовлення, культурою діалогу, культурою аргументації; уміти чути і слухати, поважати співрозмовника, висловлюватися, не ображаючи інших. Усе це не відбувається саме собою, ці вміння – результат багаторічної копіткої роботи, і починати її варто вже з раннього дитинства.

Мовлення – один із найвагоміших критеріїв оцінювання розвитку дитини, запорука майбутньої  успішності навчання у школі. Надзвичайно важливим є те, наскільки повноцінно ваша дитина сприймає мовлення дорослих та однолітків або прочитане (пасивний словниковий запас), як точно й змістовно вона може висловити власну думку, переказати прочитане та почуте (активний словниковий запас).У сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова, і навіть якщо вона має мовленнєві недоліки, це аж ніяк не ускладнює їй спілкування з рідними. Проте сторонні люди часто не розуміють спотворені,  неправильно вимовлені нею слова. Тому вкрай важливо своєчасно допомогти їй подолати мовленнєву ваду.

Тому можна надати батькам такі поради:

Виховання звукової культури мовлення

Звук – найменша одиниця мови, розвиток сприймання мовлення та формування правильної звуковимови є онтогенетично первинною основою мовлення. Дитина має від народження чути мову дорослих, сприймати її, реагувати на неї. Тому спілкування з дитиною від самого її народження має дуже велике значення. З поступовим вдосконаленням органів мовлення батьки акцентують увагу дитини на будові органів, яку беруть участь у формуванні правильної звуковимови. Також потрібно формувати фонематичний слух, роз’яснювати значення слів, розвивати правильне дихання, темп, ритм, силу голосу, виразність.

Розвиток словника

Розширювати словниковий запас під час ознайомлення з навколишнім, природою, тобто кількісно нагромаджувати його в пасивному та активному словниках. Окрім кількісного росту, головною умовою свідомої будови мовлення є формування в дитини розуміння семантичного значення, смислової структури слова, тобто якісне освоєння лексики. Дитину потрібно знайомити з синонімами, антонімами, переносним значенням слів та словосполучень (метафора, фразеологізми, образні прислів’я).

Формування граматичної будови мовлення

Передбачає засвоєння дітьми морфології – структура слова та граматичне значення в межах слова (відмінювання за родами, числами, відмінками); великого значення набуває словоутворення – це засіб наповнення словника дитини новими словами та розуміння їхнього значення, уміння дітей пояснити будову похідного та складного слова, наприклад: Ліс – це місце, у якому росте багато дерев, а лісник – людина, яка доглядає ліс; Снігопад – сніг падає, Яблучно-виноградний сік – це сік з яблук та винограду і т.д.

Синтаксису – дитина має засвоїти граматичні правила утворення словосполучень, порядок розташування слів у реченні та загальні його властивості.

Наприклад: Яблуко – Яке: якого кольору? Якого розміру? Яке на смак? Велике яблуко, велике, червоне, солодке яблуко.

Дитина починає розуміти смислові зв’язки, навчається правильно будувати речення та об’єднувати їх у зв’язне висловлювання.

Наприклад: Котик сидить. Котик сидить на дивані. Маленький котик сидить на дивані.

Розвиток звязного мовлення (монологічного, діалогічного)

Діалогічне мовлення входить у життя людини із самого малечку. Спілкуючись з людьми, що його оточують, малюк мимоволі навчається слухати й розуміти звернення іншої людини, ставити запитання, підтримувати розмову.

Формуючи діалогічне мовлення дитини, потрібно навчити її презентувати себе оточенню та розуміти комунікативну поведінку співрозмовника (його стан, настрій, наміри).

Ознайомлювати дошкільнят з основними правилами мовленнєвого етикету, виховувати якості культурного співрозмовника (повага до людини, толерантність).

Розвивати вміння вести діалог: ставити запитання, відповідати, підтримувати розмову.

Вчити вживати комунікативні еталони (привітання, прощання, вибачення, прохання…)

Розвиток монологічного мовлення – це навчання дітей переказувати тексти, оволодіння різними типами розповіді (опис, міркування, повідомлення), формування якостей самостійного зв’язного висловлювання: цілісності, змістовності, логічної послідовності, образності, креативності.

Розвиток дрібної моторики

Регулярні вправи з пальчиками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційне напруження, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу та спритність  рук,  підтримують життєвий тонус.

Відомо, щоденний масаж кисті, пальчикові вправи і заняття  щодо опанування мови покращують її розвиток з випередженням  на три-чотири  тижні вже в першому півріччі другого року життя.  Розвиток дрібних рухів пальців рук передує появі артикуляційних складів. Також рухова активність кисті збільшує запас слів, сприяє їх осмисленому використанню.

Отже, розвиток мовленнєвого апарату дітей залежить від покращення точних скоординованих рухів пальчиків дитини.

 

Шляхи розвитку мовлення дітей раннього віку

Розвиток мовлення дітей на заняттях,

Під час спостережень на прогулянці,

Дидактичні ігри,

Розгляд картин а різною тематикою, бесіди – розповіді,

Розповідання казок, оповідань, читання віршів,

Покази – інсценівки, показ діафільмів.

Розвиток мовлення у повсякденному житті

Важливою умовою розвитку мовлення дитини третього року життя, є мовні контакти з дорослими і практика мовлення. Тому життя дітей у дитячому садку, їх повсякденну побутову, ігрову діяльність необхідно організувати таким чином , щоб забезпечити хороші мовні зразки для наслідування і багату мовну практику. Завдання педагога полягає у тому, щоб постійно називати своєю точною назвою предмети, дії, якості, з якими зустрічається дитина (не “простинь”, а “простирадло”, не “дірочка”, а “петелька”).

Вихователь має давати зразки застосування граматичних форм у мовленні у поєднанні  різними словами: “Витри руки рушником”, “Де висить твій рушник?”

У мовних контактах в ході побутової діяльності діти оволодівають різними словами, що означають частини тіла, предмети одягу, взуття, їжі, постільних і умивальних приладь, дії, ознаки предметів, якість дій.

Великі можливості для розвитку орієнтування в навколишньому, збагачення знань дітей і розвитку їхньої мови дають прогулянки, дидактичні ігри.

Для мовного розвитку дітей дуже корисні покази лялькового театру.

Робота з розвитку мовлення дітей третього року життя в повсякденному житті – це головна та основна мета не лише педагогів, а й батьків.