В дошкільному навчальному закладі "Рушничок" працюють два практичних психолога: Комаха Тамара Іванівна та Макарчук Марина Валеріївна. 

PSIHOLOG

   Метою діяльності практичних психологів ДНЗ є повноцінний особистісний та інтелектуальний розвиток дітей дошкільного віку, створення умов для формування мотивації, самовиховання і саморозвитку, забезпечення гуманно-особистісного підходу до кожної дитини. Актуальними завданнями психолога є своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку становлення особистості, міжособистісних стосунків.

   Практичний психолог Комаха Тамара Іванівна, хоче звернути увагу батьків на"Психологічну готовність дітей до школи"

  Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання.
У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити:
- мотиваційну.     Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитли¬вості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).
Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.
- розумову. Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне — із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.
Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).
- емоційно-вольову. Bміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв 'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.
   Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за шестирічних рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з них дітей поступає до школи і  включається у навчальну діяльність.   

                                                    
Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі
став приємною подією в житті всієї родини .


Psiholog.jpg

“Даруй себе дітям! Будь терплячим в чеканні дива і будь готовим до зустрічі з ним в дитинстві!”
                                                                                                                       Ш.О.Амонашвілі

 Практичний психолог закладу, Макарчук Марина Валеріївна, хоче звернути увагу батьків саме на адаптацію дитини до закладу дошкільної освіти в запитаннях і відповідях.

У якому віці ліпше розпочати навчання дитини в закладі дошкільної освіти?

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років.

Чимало батьків хочуть оформити до закладу дошкільної освіти малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама.Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5річнідіти.                                                                                      Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері додому?../files/18.jpg

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди.

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями. Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо.

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити.

  • Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.
  • Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму.     
    • Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.
    • Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.
    • У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.
    • Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.
    • Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до садка, що в нього з'являться там нові друзі.

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чоловіком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку відвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу.

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументувати його дитині.