В дошкільному навчальному закладі "Рушничок" працюють два практичних психолога: Комаха Тамара Іванівна та Макарчук Марина Валеріївна. 

 

PSIHOLOG

   Метою діяльності практичних психологів ДНЗ є повноцінний особистісний та інтелектуальний розвиток дітей дошкільного віку, створення умов для формування мотивації, самовиховання і саморозвитку, забезпечення гуманно-особистісного підходу до кожної дитини. Актуальними завданнями психолога є своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку становлення особистості, міжособистісних стосунків.

   Практичні психологи проводять діагностику готовності дитини до навчання в школі. Що ж означає готовність дитини до школи?

   Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і вияв вольових зусиль. Тому поняття "готовність дитини до школи" ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі царини життя дитини.

   Залежно від цього, ми виділяємо наступну структуру компонентів готовності дитини до навчання у школі: морфогенетична готовність (стан здоров'я, фізіологічна зрілість), рівень фізичного розвитку (рівень сформованості дрібної моторики), біологічний вік; психологічна готовність (інтелектуальна, емоційно-вольова, мотиваційна); соціальна готовність (соціальна компетентність, комунікативні навички). Батькам вихованців старшого дошкільного віку бажано пройти діагностику готовності дитини до школи, та вчасно отримати рекомендації від психолога щодо подальшої підготовки до шкільного життя.Від правильно організованої навчально-виховної діяльності залежить подальше успішне навчання дитини.

Psiholog.jpg

 Практичний психолог закладу, Макарчук Марина Валеріївна, хоче звернути увагу батьків саме на роль матері в соціалізації дитини.

Сім'я є природним первинним осередком, де реалізується краса людського життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де ростуть і живуть діти - головна радість життя

А Макаренко

   Сім'я - це особливий світ, своєрідно пов'язаний з усіма проблемами суспільства. З одного боку, молода сім'я - це замкнена система, що "захищає" родину від втручання зовні, а з іншого - суспільні процеси по різному впливають і опосередковують взаємини людей.

   Перші елементи особистості дитини формуються уже в ранньому віці. Дитина щира, діє під впливом бажань і почуттів, але вже може оцінити свої вчинки. Саме тоді починається засвоєння правил поведінки, механізмів контролю себе.Важливим новоутворенням в дошкільному віці є поява самостійності, первинне усвідомлення себе як особистості, виникнення гордості за свої досягнення, почуття власної гідності. 

  На грунті родинних стосунків відбувається первинна соціалізація, засвоюються перші соціальні ролі, закладаються основні цінності життя. Говорячи про сімейне виховання, хочемо звернути увагу на роль матері в соціалізації дитини. Виховний процес кожної дитини змалечку відбувається у певному соціальному середовищі, стан якого майже у кожній сім'ї багато в чому залежить від жінки. Відсутність материнської уваги викликає у дитини ще більшої потреби у духовному спілкуванні. Якщо ця потреба залишається незадоволеною у ранньому дитячому віці, то можливе порушення всього психічного розвитку.

Наслідки материнської депривації:

1. Затримка психосоціального та інколи інтелектуального розвитку;

2. Поява психосоматичних розладів;

3. Порушення процесу ідентифікації у дівчат;

4. Відсутність моделі міжстатевих відносин для хлопця;

5. Складно отримати первинні знання про світ;

6. Викривлення ціннісних орієнтацій;

7. Брак ніжності, турботи;

8. Емоційна порожнеча;

9. Невротичні прояви;

10. Емоційне відчуження;

11. Порушення "Я" - концепції;

12. Відсутність моделі доброти й безумовної любові;

13. Засвоєння дівчиною маскулінного стилю поведінки;

14. Відсутність відчуття безумовної любові.

   Е. Фром описав материнську та батьківську любов. Материнська за своєю природою є безумовною, батьківська - більше обумовлена. Мати любить дитину просто тому, що вона є, і є саме її дитиною.Батько любить за те, що схожа на нього, зате, що відповідає його очікуванням. Функцією матері він вважає підтримку безпеки, батька - розвя'зання життєвих проблем. 

   Кажуть: мати вчить дитину жити в домі, батько допомагає вийти у світ. Отже, мати відповідальна за емоційну прив'язаність, а батько - за емоційну незалежність.