В дитячому садочку "Рушничок" функціонує група "Казка" для дітей з особливими освітніми потребами. Метою нашого закладу є створення всіх необхідних умов для розвитку дітей.

skazka 2

 

skazka 3

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ, У ЯКИХ Є ДІТИ

З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ 


У процесі виховання та догляду дитини Ви маєте бути уважними, спостерігаючи за відповідністю (чи не відповідністю) психофізичного розвитку її віку; відстежувати своєчасність проходження основних етапів розвитку (коли почала сиділи, вставати, фіксувати погляд, стежити за рухом іграшки, брати її в руку, координувати рухи руки і погляду, коли з'явилися агукання і лепет, перші слова тощо).

Зверніть увагу на емоційний розвиток дитини. Якщо в її поведінці вчасно не формуються такі яскраві вияви емоційного розвитку, як усмішка, інтерес до обличчя людини, впізнавання близьких, адекватний відгук на вплив ззовні; спостерігається пасивність у контактах з оточенням, або, навпаки, надмірна збудливість, – це має насторожити Вас. Не розцінюйте ці тривожні тенденції як прояв особливого характеру малюка.

Ви як батьки маєте правильно розуміти суть порушення дитини, а також відповідні особливості її розвитку.

В одних випадках дитині не приділяють достатньої уваги: не розуміючи особливостей її розвитку, не вміючи знайти до неї правильний підхід, батьки виховують її стихійно, під впливом обставин. Це, звісно, призводить до того, що вона відстає в розвитку, часто неадекватно реагує на певні вимоги.

В інших – батьки надмірно опікають дитину, оберігають від усіляких труднощів, намагаються все зробити для неї і замість неї. Вони стають її очима, вухами, руками, від так діти стають безпорадними і також відстають у розвитку. 

Ви маєте докласти максимум зусиль для фізичного, розумового та емоційного формування малюка, зважаючи на те, що процес буде тривалим і непростим. Якщо Ви будете терплячим і не квапитимете дитину, вона поступово навчиться всього.

Намагайтесь зробити так, щоб малюк постійно відчував, що спілкування з ним приносить Вам радість. Так йому буде значно легшее навчатися.

Якщо Ваша дитина народилась не такою, як інші

Якщо Ваша дитина народилась не такою, як інші, Ви, безумовно, матимете проблем більше, ніж інші батьки. Перед Вами, напевно, постануть запитання, на більшість із якихВи не зможете знайти відповіді одразу: «Чому це сталося з моєю дитиною?», «Чи немає в тому, що сталося, нашої вини?», «Чи можна щось зробити для того, щоб урятувати дитину, виправити відхилення?», «Якою виросте моя дитина, як складеться її доля?», «Як жити далі?»

Такі проблеми хвилюють багатьох батьків, адже щодня на світ народжуються немовлята, яких ми називаємо дітьми з особливими потребами, На них, як і на кожного малюка, чекає своя неповторна доля. Однак для того, щоб спробувати зробити його щасливим, Вам необхідно реально оцінювати ситуацію і не впадати у відчай, адже стрес через інвалідність більше переживають батьки, а не малята. Якщо дитину просто люблять усі, хто її оточує,піклуються про неї, вона не усвідомлює того, що чимось відрізняється від більшості.

Пам'ятайте: Ви несамотні. За всю історію розвитку суспільство набуло цінний досвід лікування, догляду та виховання таких дітей. Далі наведемо основні поради, які допоможуть об’єктивно оцінитис итуацію, правильно розставити акценти й залишитися у гармонії із самим собою. 
Як говорити з дитиною про її особливі потреби у навчанні:


  • давайте окремі поради, котрі б допомогли Вашій дитині зрозуміти, що їй допомагає вчитися краще, наприклад: «Мені здається, що ти краще запам'ятовуєш інформацію, коли бачиш предмети»;

  • якщо необхідно, пояснюйте своїй дитині результати оцінювання, щоб вона кращ ерозуміла свої можливості та потреби, а також їх пов'язаність з навчанням та життям;

  • пояснюйте, що кожна людина навчається зі своєю швидкістю та особливим підходом. Наприклад, одні діти навчаються краще, коли прослухають пропоновані їм матеріали, а інші – коли прочитають або побачать на власні очі;

  • використовуйте слова, котрі Ваша дитина розуміє;

  • наголошуйте на тому, що Ваша дитина не лишається на самоті зі своїми проблемами.Їй зможуть допомогти батьки, родина та персонал школи;

  • допомогу, котру буде отримувати Ваша дитина, описуйте конкретно, реалістично та в позитивному світлі;

  • обговоріть, як потрібно реагувати на можливі образи від однолітків;

  • проводьте рольові ігри, моделюючи можливі складні ситуації в школі;

  • шукайте можливостей підтримки та інформаційного забезпечення. Коли Ваша дитина зростатиме, допомагайте їй робити це самостійно, щоб з часом вона могла захищати право на свої власні освітні потреби;

  • доцільно заохочувати свою дитину до активної участі у складанні Індивідуальної програми розвитку та встановленні реалістичних цілей за результатами навчання;

  • дайте почитати дитині книги, в яких описуються проблеми, подібні до її проблем. Книги надають дітям можливість встановлювати зв'язки між подіями та головними героями і проводити паралелі з їх власним життям. Саме так часто пом'якшується відчуття самотності, ізоляції. Діти можуть у житті опиратися на мудрість та моделі поведінки, запозичені з прочитаних чи прослуханих книжок. 


Підбадьорюйте

Після того, як сім'я вперше дізналася, що у дитини можуть бути особливі потреби, їй може знадобитися час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте дитину, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:


  • «Ти дуже добре зробив ...»

  • «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли ...»

  • «Я помітив покращенняв ...»

  • «Давай разом попрацюємо над ...»

  • «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на ...»

  • «Чим я можу тобі допомогти...», «Я бачу, ти добре попрацював над…», «Дякую, що ти ретельно виконавз авдання». 


Будьте готові допомагати дитині, однак за найменшої можливості посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб формувати її самостійність та впевненість:


  • складіть список усіх сильних сторін та потреб своєї дитини та часто звертайтеся до нього;

  • якщо можливо, допомагайте Вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразку висловлюйте перед нею свої думки вголос;

  • робіть наголос на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть як найкраще проявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання новим та незнайомим навичкам чи завданням. Уникайте порівняння дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

  • надавайте Вашій дитині можливості навчитися новому – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

  • створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;

  • допомагайте своїй дитині гордитися її етнічним походженням. Розкажіть їй про корені та історію своєї сім'ї. Разом досліджуйте своє родове дерево. З цими знаннями у дитини сформується глибоке відчуття самоідентифікації;

  • сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще розв'язувати низку соціальних проблем;

  • вдома прививайте своїй дитині ставлення «я можу», щоб вона впевнено пробувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш по-іншому наступного разу?».



Навчайте дитину навичкам прийняття рішень

Упевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, котрі б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.

Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх розв'язання, зразок якої надається далі.


  • Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.

  • Визначте проблему. Нехай Ваша дитина висловить наявну проблему своїми словами. Можливо, Вам потрібно буде задавати їй питання, щоб допомогти у цьому.

  • Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.

  • Відкиньте варіанти, які будуть незручними або непосильними для Вашої дитини.

  • Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?»

  • Обговоріть, що слідр обити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.

  • Після прийняття рішення – дійте.

  • Оцініть це рішення. Наскільки воно було вдалим. Що можна наступного разу зробити по-іншому? Чого Ви навчилися?

  • Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини. Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.



Формуйте комунікаційні навички

Покращення комунікаційних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікаційні навички дозволяють дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.


  • Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі активно слухайте. У сім'ї обговорюйте події під час споживання їжі, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.

  • Слухайте свою дитину. Вставляйте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, швидше за все, буде повторювати їх під час свого спілкування з іншими.

  • Заохочуйте свою дитину ставити запитання.

  • Давайте своїй дитині можливість спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

  • Для тренування комунікацій в різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.



Стимулюйте дружні стосунки

Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення до встановлення дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших та розвивати  чуттєвість до унікальних потреб оточуючих. А для цього:


  • Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття. 

  • Заохочуйте дітей запрошувати їх друзів до себе додому.

  • Запросіть друга Вашоїд итини на якусь сімейну подію.

  • Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися Ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.

  • Заохочуйте дитину ставити питання та демонструвати інтерес щодо оточуючих.